Лонгрід про гуманітарний сектор
Гуманітарна допомога при стихійних бідах чи збройних конфліктах — порівняно сучасний винахід. Нинішня структура міжнародного гуманітарного сектору утворилася лише в середині ХХ ст. І хоча про взаємодопомогу можна знайти приклади у всіх народів, у всіх релігіях, лише після Першої Світової стало очевидно, що якщо біда настільки масштабна, що велика кількість людей страждає або гине — потребується організована професійна допомога від інших.
Зароджуватися ранній гуманітарний сектор почав після «битви при Сольферіно» у 1859 році, коли змагалися австрійські та французькі війська. Швейцарський співчутливий бізнесмен Жан-Анрі Дюнан організовував медичну допомогу солдатам з обох сторін. Згодом він стане співзасновником Червоного Хреста (ICRC), гуманітарної організації, яку нині українці недолюблюють (і є за що).
Гуманітарний сектор мало-помалу розвивався. Згодом підписали Женевську конвенцію. Сформувалися принципи міжнародного гуманітарного права (IHL), яке регулює ведення збройного конфлікту (пам’ятаєте, як “правила ведення війни” здивували багатьох?). Зокрема, третє правило Женевської конвенції — захист військовополонених, але його, як і всі інші, одна країна ігнорує. А ще це правило надає Червоному Хресту ексклюзивний дозвіл на відвідування військовополонених у місцях утримання, от тільки і це правило не виконується і ми не знаємо, де та в яких умовах знаходяться наші військові.
Остаточно все оформилося у чітку структуру з розподілом ролей між різними організаціями, що гордо іменується “гуманітарний сектор” — після 1945 року — зі створенням ООН.
Щороку ООН видає найбільший звіт про стан глобальної гуманітарної ситуації. І щороку кількість криз перевищує можливості гуманітарних організацій відповідати на них.
Кількість тих, хто страждає потроїлася тільки за період з 2018 по 2020:
За даними Humanitarian Action від Офісу ООН з координації гуманітарних питань (OCHA), кількість людей у світі у 2023 році, хто потребував гуманітарної допомоги, сягла 339 млн осіб.
Останнє звернення пана Антоніу Гутерреша, Генсека ООН за 2023 рік можна подивитися тут. З нього ви дізнаєтесь, що минулого року допомогу отримати тільки 128 млн людей, а з затребуваних $57 млрд зібрано лише третину. І це найбільша нестача коштів у гуманітарному секторі за десятиліття….
Що роблять ці гуманітарні організації?
Існує кілька видів гуманітарної допомоги, і певні організації можуть надавати або кілька видів, або концентруються на чомусь одному. Це, наприклад: прихисток, вода та харчування, санітарія та медична допомога, освіта.
Гуманітарні організації починають діяти тоді, коли бачать, що уряди держав не спроможні впоратися з викликом самостійно та просять про втручання. Наприклад, якщо у Туреччині стається землетрус, де страждає 50,000 осіб, і сама Туреччина не може забезпечити всіх евакуйованих питною водою, то на допомогу виїжджає команда гуманітаріїв. Жарт. Гуманітарних співробітників від, наприклад, UN-Water.
Запам’ятайте: гуманітарна допомога має особливість, що має надаватися терміново. Інакше це називалося б просто “міжнародною допомогою”.
Всі міжнародні гуманітарні організації повинні доповнювати роботу урядових та місцевих громадських організацій, але не заміняти їх. У нашому випадку UN-Water буде поставляти воду у ті регіони, де турецьке міністерство соцполітики не може.
Ось як виглядає ідеальна картина ідеальної співпраці всіх між собою під час кризи:
Щоб забезпечити цю ідеальну координацію всіх зі всіма та розібратися хто ж чим буде верховодити, існує кластерний підхід. Це основа архітектури гуманітарної сфери. Координує всіх ООН, але це не лише для ООН, адже в структурі є і місцеві, у державні гуманітарні організації.
Всього кластерів — 11, вони охоплюють всіх учасників та всі організації, що залучені до відповіді на кризу:
Найбільшими надавачами гуманітарної допомоги у світі є: агенції ООН (їх багато, наприклад, UNICEF — у сфері освіти, FAO — у сфері продовольства, UNHCR — для допомоги біженцям, тощо); Червоний Хрест, Action Against Hunger, CARE, Doctors Without Borders, International Rescue Committee (IRC), тощо.
Якщо говорити саме про освітню галузь, то найбільшими надавачами гуманітарної допомоги тут є наразі: UNICEF та Save the Children.
Всі вони — міжнародні гуманітарні організації, або INGO. Зазвичай вони надають фінансування та передають проєкти в реалізацію місцевим (локальним) організаціям меншого калібру — так званим NGO, а також перевіряють останніх та вимагають звіти.
Фундація «Незламна Україна» є локальною організацією, тобто NGO, та отримує/отримувала фінансування від INGO, тобто від міжнародних гуманітарних організацій — таких як: UNICEF, Save the Children International, CARE International in Poland. Кожному донору ми надаємо детальні прозорі описові й фінансові звіти кожні два тижні або раз на місяць. Ми зобов’язані рахувати кожну людину та кожну копієчку — вимоги до звітності дуже строгі.
4 гуманітарні принципи
У гуманітарних працівників є свої заповіді — принципи. Класифікацій є пару, але базово, їх всього 4. Це: гуманність, нейтралітет, неупередженість та незалежність.
Зокрема, нейтралітет означає, що гуманітарні організації не повинні ставати ні на чию сторону у конфлікті. І, наприклад, якщо через російську агресію в Україні, з’являється багато біженців, то знайомий нам Червоний Хрест має однаково дбати і про українців, і про росіян. Саме так, вам не здалося 🙂
Дані принципи затвердили у 1965 році, поставили печатки, й відтоді — вони незмінні. Всі гуманітарні організації (наприклад, UNICEF) зобов’язані дотримуватися їх.
Чи готовий гуманітарний сектор змінюватися
До гуманітарного сектору було і залишається багато запитань. Через забюрократизовану вертикальну структуру і занадто довгий ланцюжок учасників, що підпорядковуються один одному, гроші частенько використовуються неефективно. Поки спустяться з гори, подолавши всі перепони, до кінцевого отримувача доходять вже якісь копійки.
Геноцид у Руанді (1994) став переломним моментом для сектору допомоги. Було кричуще порушення прав величезної кількості людей. Це м’яко кажучи. Якщо пам’ятаєте, то тоді за пару ночей одне плем’я вирізало майже мільйон представників іншого племені. А допомоги не було… З того часу експерти розробили численні професійні стандарти та інструкції, які лежать в основі роботи гуманітарних організацій. Там розписано про те, як діяти, як швидко має надаватися допомога (терміново! це ми уже знаємо, так?), хто має її надавати та таке інше.
Ціль всього цього зводу правил — покращити підзвітність, ефективність і дієвість гуманітарного реагування. Все розписано до дрібниць — аж до кількості мг води, які мають бути надані людині для гідного життя. Також все узгоджено між різними галузями та гілочками. Щоб, наприклад, коли в Україні одночасно діє багато локальних організацій, що допомагають жінкам з дітьми — був чіткий розподіл ролей, щоб уникнути ситуацій, коли одні й ті самі жінки отримали допомогу двічі, а хтось її не дочекався. Ще, різні гуманітарні організації мають спілкуватися між собою, щоб спільно координувати дії.
Core Humanitarian Standard (CHS) — збірник таких стандартів та правил, розроблений у 2014. Він описує основні елементи високоякісної гуманітарної допомоги.
The Sphere — рух за зміни та покращення гуманітарного сектору. Вони розробили свій збірник — Humanitarian Charter, а їхня прикладна книжечка — The Sphere Handbook — дієвий інструмент, просто бери і впроваджуй.
Є й інші. Всі вони наразі добровільні до виконання. Зобов’язанням гуманітарних організацій є дотримання принципів, про які було зазначено вище. Звітування обов’язкове, тільки якщо хтось дав вам гроші.
Дискусії про зміни тривають, рішення — нема
Не всі представники сектору допомоги згодні, що 4 принципи — досі актуальні. «Ці чотири принципи більше не придатні для того, щоб керувати та формувати гуманітарні дії міжнародного співтовариства» — кажуть науковці Clarke and Parris (2010), публікуючи наукову статтю.
Чому? Бо ці загальні принципи занадто часто «слугували виправданням як дій, так бездіяльності тих, хто реагує на гуманітарні кризи. Структура гуманітарного сектору за 150 років існування — ускладнилася, а тому ці принципи не охоплюють весь комплекс викликів сучасності».
Ще один науковець, академік — Hugo Slim так само наполягає, що “нейтральність” пора б уже прибрати з порядку денного. А ще переглянути правило, згідно з яким гуманітарним організаціям заборонено надавати зброю.
Додатково багато скарг лунало (і лунає досі) на адресу неповоротких великих організацій. «INGO вимагають занадто багато зайвої роботи з документами, узгодженнями та речами, які потребують людської енергії. Великі та й малі міжнародні гуманітарні організації або ті, які мають доступ до коштів, витрачають значну частину фінансового, людського і комунікаційного ресурсу на організацію власної роботи, а це надто величезний ресурс, який можна застосувати інновативніше і ефективніше».
Після численних публікацій у гуманітарному секторі почалися довгі дискусії та обговорення. Сперечалися про різне. Але врешті-решт дійшли згоди, що більше так тривати не може.
На Всесвітньому гуманітарному саміті у 2016 році представники найвпливовіших гуманітарних організацій погодилися, що треба скласти план змін. Інакше допомога не вирішуватиме головну задачу — допомагати тим, хто цього потребує.
Домовилися про “локалізацію гум допомоги”. Це означає, що великі гуманітарні гіганти більше повноважень, фінансування та ресурсів надаватимуть локальним дрібним NGO, які діють на місцях в тих країнах, де є криза. Адже місцеві організації краще знають контекст, потреби, людей, їхні національні особливості, культуру та інші нюанси.
Раніше було як: місцеві жителі здебільшого були виключені з процесу прийняття рішень, бо вони неначе менш професійні. Тобто приїжджав керівник якогось офісу ООН і казав:
— Треба робити так і так.
На що місцеві заявляли:
— Але це не вірно, бо у нас є 1..2..3.
Втім, це нікого не піклувало. “Старшим краще видно!” 🙂
Після 2016 ситуація почала неначе змінюватися. Почався рух #ShiftThePower. Була розроблена зміна Хартії 4. А потім гучний Black Lives Matter (BLM). Ті учасники, кого зазвичай залишали за бортом — заявили про себе. Потім узагалі стався COVID-19 і всі представники міжнародних організацій, їздити по світу яким тепер стало важче, сказали: ну так, дійсно, на місцевому рівні мають працювати місцеві NGO, а не ми, жителі Швейцарії. Місцеві краще спеціалізуються на власних проблемах, а також вони найпершими реагують на кризу і несуть найбільший тягар у нестабільних умовах.
Це все дуже гарно. Красно дякуємо. Спасибі! Але що на практиці?
Пора діяти! Уже точно
Війни в Україні, Сирії та Газі — додатково загострили дискусії про гуманітарний сектор, його нейтральність, невтручання і про заборону надавати зброю.
«Якщо надання Україні зброї може спинити вбивства мирних жителів, то чому це не може вважатися гуманітарною допомогою?» — так подумав на цьому абзаці кожен українець та українка. Втім, такі висловлювання — неприпустимі для діячів міжнародних гуманітарних організацій. Для них порушити принцип нейтральності — рівнозначно порушенню божої заповіді.
Дійсно, безліч INGOs кинулися допомагати українцям в Україні й українським біженцям. Багато достойних проєктів було втілено. Українці отримували суттєву допомогу, послуги надавалися українцям безкоштовно.
Але вже у розпал війни, у середині 2022 році міжнародний гуманітарний гігант CARE публікує аналітичний звіт, в якому пише, що локалізація з надання гуманітарної допомоги українцям під час війни — провалилася. Фіаско. Місцеві організації не отримали достатньо ресурсів, щоб допомагати постраждалим….
Якщо вам цікаво, як і чи діяли українські гуманітарні організації? То так, діяли. Вони не лишалися осторонь у період такої масштабної кризи і просто кричали про те, що коїться щось негаразд. У тому самому 2022 році численні українські NGO та громадські організацій публікують відкритий лист-заклик до INGO з проханням допомогти і виправити ситуацію, що склалася. Прочитайте цей лист, вам сподобається, він є українською мовою. Ми його підписали теж (№118) 🙂
Цитата зі звіту: «Служба фінансового моніторингу ООН (FTS) показала, що агенції ООН отримали близько 2/3 фінансування гуманітарної допомоги Україні. Міжнародні організації отримали 6% фінансування, тоді як національні українські — лише 0,003%»…
Про що це говорить? Не зважаючи на колосальні зусилля, поїзд їде по старих рейках…
Більшість міжнародних організацій застрягли на принципі нейтральності й дарма втрачають час. Фінансування достатньо не дають, допомогу постраждалі отримати не можуть, але вчасно звіт подайте.
Навіть Анджеліна Джолі своїми діями підтверджує, що пріоритет у наданні допомоги має надаватися саме невеликим місцевим гуманітарним організаціям, а не всяким (самі знаєте). Багато років вона була Goodwill Ambassador при ООН, але віднині покинула цей пост, щоб більше працювати на місцях.
Де гроші
Звідки взагалі гуманітарні організації беруть гроші? Адже це недешево відряджати співробітників з місіями в Африку чи на Близький Схід, доставляти харчові продукти голодуючим на інший континент, забезпечити українців, які евакуювалися в Польщу — товарами першої необхідності.
В гуманітарному секторі дійсно є немалі гроші. З різних джерел:
— приватні особи можуть донатити безпосередньо у великий фонд (наприклад, UNICEF часто збирає кошти у своєму інстаграм);
— міжнародні та національні уряди можуть давати кошти гуманітарним організаціям;
— сама ООН виділяє величезні суми на гуманітарну допомогу;
— корпорації чи бізнес віддає частку прибутку;
Оцінюється сектор у понад $50 млрд.
Знаєте, яка кількість з цих коштів надходить до місцевих та національних NGO? Всього лиш 1,5%, відповідно до Звіту про стан гуманітарної системи за 2022 рік.
Тому $50 млрд недостатньо. Кошти розподіляються не ефективно. Опублікований у 2022 році Global Humanitarian Assistance Report підкреслює, що грошей бракує, а криз більшає. Більшість країн отримують менше половини того фінансування, яке потребується. Тобто, половина постраждалих ніколи не побачить гуманітарну допомогу.
Оскільки коштів більше не стає, то той об’єм, який в гуманітарному секторі є — просто намагаються перерозподілити. Якщо у 2022 році Україна була отримувачем допомоги №1 у світі, то вже у 2023 році африканські організації почали скаржитися, що їм нічого не дали.
В другій половині 2023 року головним реципієнтом допомоги стала яка країна? Правильно, Палестина. В грудні Радбез ООН ухвалив резолюцію щодо збільшення гум допомоги для Гази. Це означає, що десь допомоги поменшає. Вгадаєте де?
Як живе освітній кластер гуманітарної сфери? В порівнянні з 2022 роком, донорські кошти на освіту у 2023 році були зменшені вдвічі. З-поміж $74 млн виділених фондом ЮНІСЕФ для українців, 75% обсягу спрямувалися безпосередньо в Україну, а 25% — приймаючим країнам, серед яких і Польща. На 2024 рік сума передбачається ще нижча.
Станом на сьогодні Україна все ще у фокусі уваги більшості організацій, але потрібні додаткові зусилля для отримання допомоги. Залучати міжнародне фінансування, як і зброю для оборони, стає все важче.
І до речі, за час повномасштабної війни (а це майже 2 роки) росія лише один-єдиний раз дозволила гуманітарній місії ООН перетнути лінію фронту. Тоді гуманітарна місія змогла евакуювати цивільних з металургійного комбінату «Азовсталь» у Маріуполі.
Джерела:
- Курс Crisis Leadership Program: Seed від Centre for Humanitarian Leadership та Deakin University
- Курс Introduction to Humanitarian Aid від Deakin University на Future Learn
- Також див. по тексту
Авторка: Юсин Марина
Зверніть увагу: даний текст є авторським. Позиція фундації не обов’язково співпадає з позицією автора.