Oko.press: Рятівниці освіти. Українські школи у Польщі працюють задля майбутнього України
Авторка: амбасадорка всього українського в Польщі — Христина Гарбіч
Вони опікувалися майже чотирма тисячами дітей з України, які приїхали до Польщі після початку повномасштабної війни. У країні, де таких дітей може бути кілька сотень тисяч, цього недостатньо. Але це набагато більше, ніж нічого. Найголовніше, що діти залишаються в українській системі освіти
У травні 2023 року «Першу українську школу» у Польщі фонду «Незламна Україна» – у Варшаві, Кракові та Вроцлаві – закінчили 1562 українських дітей-біженців. Це вдвічі більше, ніж рік тому. Школа була заснована наприкінці березня 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Протягом 2022/23 навчального року фонд «Незламна Україна» розширив сферу своєї просвітницької діяльності. У 12 містах Польщі відкрито:
- підготовчі відділення Школи майбутнього першокласника – нульові класи – для дітей, які у вересні підуть до першого класу.
- та підготовчі заняття до НМТ (Національний мультипредметний тест онлайн, що складається з трьох предметів: українська мова, математика, предмет за вибором. Це тимчасова форма оцінювання, яка запроваджена замість ЗНО – Зовнішнє незалежне оцінювання) для найстарших учнів та учениць, які закінчують середню школу.
Заняття відвідували відповідно 1200 і 1100 дітей.
Відкриття нових освітніх закладів в інших містах вимагало працевлаштування українських спеціалістів. Якщо у травні 2022 року в «Першій українській школі» працювало 65 вчителів, то у 2023 році їх було вже 194.
«Ми дуже виросли і за кількістю людей, і за кількістю послуг, і за кількістю міст, в яких ми присутні», — каже Вікторія Гнап, президентка фонду «Незламна Україна», засновник «Першої української школи у Польщі».
Забезпечити дітям опіку протягом цілого року
«Наші донори сигналізували, що ми повинні їхати в менші міста, тому що більшість послуг і роботи з біженцями зосереджено у великих містах, що є досить несправедливим, тому що в Гданську, Білостоці, Щецині також є українські діти, які не мають доступу до безкоштовної української освіти.
Проблеми скрізь однакові: або немає можливості потрапити до польської школи, або дитина має якісь проблеми, пов’язані з тим, що вона не знає мови. Вона може бути генієм у математиці, але без знання спеціального словника не зможе цього показати. Звісно, є багато дітей, які досить добре адаптувалися до польських шкіл, але є й ті, які мали з цим проблеми», – каже Вікторія та додає, що другою причиною розширення пропозиції стали звернення українських батьків.
Діяльність фонду фінансується міжнародними організаціями ЮНІСЕФ та Save the Children.
Літні табори, зоопарк і подарунки
Фонд надає не тільки освітні послуги для українських дітей, які через війну опинилися у Польщі.
«1800 матерів взяли участь в онлайн-групах психологічної підтримки. Був великий попит», – каже менеджер з комунікацій школи Марина Юсин. «Курс був адаптований до їхніх потреб. Психологи пояснювали, як налагодити контакт з дітьми після переїзду, після пережитої травми.
«Незламна Україна» також дбає про інтеграцію українських дітей у Польщі. З цією метою організовує різноманітні фестивалі та інші заходи, де діти можуть спілкуватися зі своїми польськими однолітками. Такими видами відпочинку скористалися понад 35 тис. дітей.
Українським дітям за кордоном бракує книжок рідною мовою. Фонд придбав 300 тис. найкращих українських видань. Діти отримають різні комплекти книг залежно від віку. «Вони говорили, що хочуть взяти до рук справжню книжку українською. Для них це буде несподіванкою», – каже Вікторія.
«Ми виконуємо комплексну роботу: надаємо освітні, психологічні послуги та організовуємо дозвілля», – підсумовує Марина.
Скільки коштує навчання української дитини?
Наприкінці навчального року фонд повідомив батькам, що з вересня навчання в українській школі, яка до того часу була безкоштовною, має бути платним.
«З весни ми говорили з нашими донорами про те, що підтримки в тому обсязі, як вона була, можливо, не буде. Це пов’язано з багатьма факторами.
Кількість грошей у світі не зростає. Такі організації, як ЮНІСЕФ, змушені докладати все більше зусиль для збору коштів.
На жаль, окрім війни в Україні, є інші катастрофи та інші кризи, інші війни в інших країнах.
У Туреччині та Сирії стався землетрус. Гроші, які можна було б спрямувати на допомогу Україні, пішли на підтримку дітей і сімей у місці, де сталася катастрофа», – розповідає Гнап, – «По-друге, минуло вже багато часу після приїзду батьків до Польщі, коли вони були розгублені.
У більшості українські організації та уряд спрямовують гроші безпосередньо на допомогу в Україні.
Наші донори більше не в змозі підтримувати нас настільки, наскільки це потрібно такій школі – розповідає Вікторія, додаючи, що основними витратами фонду є плата за оренду приміщень, комунальні послуги, зарплата вчителям.
Згідно з дослідженням Kantar, проведеним для ЮНІСЕФ – щодо ситуації українських матерів з дітьми, які приїхали до Польщі після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, 55% жінок знайшли роботу, 49% визначає зарплату, як основне джерело доходу (N = 250; дослідження представлено у лютому 2023 р.). 69 відсотків цих жінок заявляють про продовження перебування у Польщі (їх питали про плани на наступні три місяці).
«Цей набір факторів говорить нам, що є сенс просити батьків посприяти навчанню їх дітей. Звісно, ми продовжуємо перемовини з нашими донорами, будемо співпрацювати й надалі, але одна з їхніх умов – участь батьків у фінансуванні», – каже засновниця фонду. «Щоб покривати, принаймні, основні витрати наших шкіл, батьки повинні будуть платити внесок у розмірі 700 злотих на місяць».
Це максимальна сума. Оплата може зменшитися, але вирішальним стане обсяг фінансування від міжнародних організацій.
«Ми шукаємо інших донорів. Ймовірно, оплата буде менше, але ми не можемо назвати батькам меншу суму, а потім її збільшити. Батьки повинні зважити це рішення. Ми були дуже чесними та відвертими з батьками», – пояснює Вікторія, зазначаючи, що й інші українські школи у Польщі повідомили про оплату за наступний навчальний рік.
Могли б зекономити
Через те, що школи будуть платними, частина дітей піде з них. «20 відсотків незадоволених батьків здіймають 80 відсотків галасу у соціальних мережах. Кажуть, наприклад, що ми неправильно використали гроші, що не потрібно було розвивати і створювати українські освітні центри в інших містах. Для чого школа у Гданську? Це проблема батьків, які там живуть. Якщо вони хочуть, щоб їхня дитина навчалася в українській школі, нехай їдуть до Кракова – такі коментарі. Або ці гроші можна заощадити на наступний рік. Важко пояснити батькам, як працюють гуманітарні організації. Ми маємо виконати проектні завдання. Охоплення українських дітей у менших містах було вимогою наших донорів.
Проте, є багато дітей, які минулого року не мали можливості приєднатися до нас через брак місць. Їхні батьки знають, що школа буде платною, і вони до цього готові. Вони планують повернутися в Україну і для них важливо, щоб дитина залишилася в українській системі освіти», – каже засновниця «Першої української школи у Польщі».
Допомоги як не було, так і немає
Перед початком 2022/23 навчального року в інтерв’ю OKO.press фонд «Незламна Україна» розповів про відсутність підтримки українського та польського Міністерств освіти для українських шкіл у Польщі.
У березні 2023 року Верховна Рада України прийняла відставку Сергія Шкарлета з посади міністра освіти і науки України. «За» проголосували 295 депутатів. Новим міністром став Оксен Лісовий. Проте, говорити про зміни у ставленні до української школи за кордоном ще зарано.
«Тижнем раніше цієї зміни нашу школу у Кракові відвідала заступниця міністра освіти Віра Рогова. Її дуже вразило те, що відбувається, що це справжня школа, яка ставить дуже високі стандарти навіть для багатьох українських шкіл в Україні. Мабуть, раніше вони думали, що це якийсь фантом.
Нас відвідав посол України у Польщі. Він також був здивований, у позитивному сенсі, але, крім того, що влада радіє, що наші школи існують, ми, на жаль, не отримуємо ніякої підтримки», – каже Вікторія Гнап.
Вони ніби й є у системі, але їх немає
У серпні 2022 року «Перша українська школа у Польщі» отримала ліцензію на провадження освітньої діяльності Міністерства освіти і науки України.
Засновниця школи пояснює: «Ми незалежні. Усі діти в наших школах тепер мають офіційні документи – ми ні в кого не питаємо, ми самі їх видаємо – і вони є частиною української системи освіти. Доповнювати нічого не потрібно, при поверненні в Україну дитина не буде складати додаткові іспити чи контрольні, всі документи та предмети такі ж, як в Україні.
Це, мабуть, єдиний спосіб залишатися в українській системі освіти, перебуваючи за кордоном, окрім приєднання до Міжнародної української школи онлайн.
Також, ми маємо право на державну дотацію [українську – ред.], тобто, покривати хоча б частину витрат, хоча б зарплату вчителям. Але нам у цьому відмовили».
«Наша школа має право отримати ці кошти з бюджету України, але нам сказали, що національне законодавство не передбачає механізмів створення шкіл за кордоном», – додає Марина Юсин. Очевидно, що українське міністерство має шукати нові рішення, створювати нові механізми підтримки українських шкіл за кордоном.
«У нас 1500 дітей, вони не навчаються в інших школах, у нас є їхні документи. Невже цих дітей просто немає? Їх ніхто не помічає», – риторично запитує Вікторія.
А Польща?
«У нас є відділи, які працюють над збором коштів, і ми розглядаємо всі можливості, це точно. Ми отримуємо деякі субсидії з державних фондів, наприклад, виграли грант на психологічну підтримку від Краківського уряду. Але це зайняло багато часу, ми подавали заявки на кілька грантів на спонсорство літніх таборів, але всі заявки досі розглядаються.
Я маю на увазі, що вже літо, табір почався [навчальний рік за українською системою освіти закінчується у травні – ред.], а організації ще опрацьовують заявки.
Щодо цього краківського гранту, то ми подали заявку у лютому, а мали її реалізувати з березня до кінця травня. Проте, у середині травня ми підписали договір про співпрацю. Спочатку нам сказали, що цю програму, яка розрахована на три місяці, ми повинні реалізувати за один місяць. Але потім, мабуть, зрозуміли, що це неможливо, і продовжили цей грант до середини серпня», – каже Вікторія.
«Наша школа заощадила гроші польської держави, тому що її не підтримує ані польський уряд, ані платники податків. У нас також працюють українські вчителі-біженці», – перераховує Марина переваги українських шкіл. «Ми розвантажуємо польські навчальні заклади та вчителів. У нашій школі діти інтегруються до польського середовища у своєму темпі. Вони вивчають польську мову і можуть продовжувати навчання у польській системі, коли вони будуть до цього готові».
Щодо безпосереднього внеску українських шкіл до польського бюджету: з травня 2022 року по травень 2023 року українські школи сплатили 2,9 млн злотих податку із заробітної плати.
Фундація орендує великі площі під три школи за ринковими цінами. За один календарний рік лише за оренду (без комунальних послуг) платить близько 3,6 млн злотих.
«Також погодинно орендуємо аудиторії у дев’яти польських школах. У період листопад 2022 – травень 2023 року бюджети польських міст отримали від нас ще 300 тис. злотих», – підсумовує Марина. – «Тільки за січень-травень 2023 року всі збори, пов’язані з орендою та комунальними послугами у всіх 12 містах склали 2 600 000 злотих».
До польських шкіл пішло менше дітей, ніж залишалося в українській системі освіти
Відповідно до дослідження Kantar (N = 189) серед українських дітей-біженців, які проживали у Польщі після повномасштабного вторгнення, 23% ходили до польських шкіл. Тоді як 30% це діти, які навчаються у польських та українських (онлайн) школах.
Відповідно 53% дітей-біженців пішли до польських шкіл. Проте, є й такі, що залишилися лише в українській системі освіти. В українській школі онлайн навчається 41% дітей. Якщо додати до них 30 відсотків учнів та учениць, які навчаються в обох школах, виявляється, що в українській системі залишився 71% дітей, які виїхали з країни через війну і перебувають у Польщі.
Раніше ми писали, що за даними Міністерства освіти і науки Польщі, наприкінці листопада 2022 року польські школи відвідувало понад 191 тис. учнів, які прибули після 24 лютого 2022 р. Загалом їх кількість у Польщі близько 400 тис.
З вересня 2023 року Міністерство освіти України запровадить механізм, який допоможе підрахувати, скільки українських дітей навчається за кордоном за українською програмою. Про це в ефірі українського каналу 1+1 розповів новий заступник міністра освіти Михайло Винницький. Згідно з останнім (квітень 2023 р.) аналізом фонду «Центр громадянської освіти» 56% дітей з України, які перебувають у Польщі, не навчаються у польських школах. Ці діти можуть навчатися в українській школі дистанційно або випали з будь-якої системи освіти.
Фонд ЦГО станом на квітень 2023 року налічує у Польщі близько 300 тис. дітей-біженців з України шкільного віку. «З жовтня минулого року з Польщі виїхало понад 10 тисяч осіб шкільного віку. Водночас кількість учнів-біженців у польських школах зменшилася зі 144 тис. восени до 134 тис. сьогодні», – читаємо на сторінці фонду.
Це означає, що близько 170 тис. українських дітей поза польською системою освіти.
Найбільш помітна різниця серед дітей 2004-2007 років народження. Близько 20 тисяч з них у системі польської освіти, тоді як понад 70 тис. поза. У відсотковому співвідношенні це 22% і 78% відповідно. З повними результатами дослідження ЦГО можна ознайомитися за посиланням.
Прояв патріотизму чи страх перед польською школою?
Існують різні причини, чому більше дітей залишилося в українській системі, ніж пішло до польських шкіл. Серед них ми часто наголошували на проблемі адаптації дітей (деякі зазнали травм від війни) у польських школах, мовних бар’єрах тощо.
Представниці фонду «Незламна Україна» зазначають, що у польських школах є проблема з інтеграційними класами. «Кількість таких класів у польських школах з вересня по травень зменшувалася, а не збільшувалась», – каже Марина Юсин.
Польським вчителям допомагають міжкультурні асистенти.
У польських школах наголошують, що не вистачає спеціалістів, які б допомогли у спілкуванні з українською дитиною.
Відповідно до даних Міністерства освіти і науки, наданих Amnesty International, кількість міжкультурних асистентів у польських школах зросла в чотири рази. На кінець 2021 року таких працівників по країні було лише 87. У першому кварталі 2022 року через війну кількість зросла до 402 осіб.
У другому кварталі у польських школах було 379 міжкультурних асистентів, а у третьому – 354. Це менше, ніж у перші місяці повномасштабного вторгнення.
Якщо припустити, що у польських школах навчається 191 тис. українських дітей, то на одного асистента припадає близько 540 дітей.
Фундація «Незламна Україна» шукає рішення, аби мінімізувати ці недоліки.
«У Польщі є багато українських вчителів, якщо ви допоможете їм трохи більше дізнатися про основні відмінності між польською та українською системами освіти та підтвердити дипломи, вони заповнять цю прогалину у польській системі освіти. Ми обговорюємо це питання з нашими партнерами», – каже Вікторія Гнап.
Ще одним проектом «Першої української школи у Польщі» з вересня стане тьюторство для українських дітей.
У п’яти містах Польщі заняття проходитимуть у стаціонарному режимі. 375 учнів (неважливо, ходять вони до української онлайн-школи чи польської) матимуть можливість поглибити свої знання у групах з українським вчителем. Репетиторство буде з кількох базових предметів. Це рішення також сприяє спілкуванню між однолітками.
«Проект розрахований на категорію підлітків 14-17 років. Дослідження показують, що ці діти часто не виконують домашні завдання, батьки не сидять з ними, бо діти вже дорослі.
Ця група, на жаль, має найбільші освітні прогалини. Іноді навіть піврічні» – каже Юсин.
Час повертатися?
Заступник міністра освіти Винницький звернувся до української молоді (переважно дітей, які закінчували школу, і студентів), щоб поверталися додому. Звісно, якщо вони живуть у відносно безпечному регіоні України. Міністерство намагається створити безпечні умови для навчання. Завдання нового навчального року – збільшити кількість навчальних закладів, де навчання буде очним. «Йдеться про якість освіти», – зазначив Винницький.
«Поки що це небезпечно. Хто міг передбачити, що сьогодні сталося в Кривому Розі [в ніч на 13 червня 2023 року росіяни розбомбили житловий будинок у Кривому Розі. В результаті цього загинули 13 осіб, близько 30 отримали поранення – ред.]? Завтра це може статися у Тернополі, Хмельницькому, деінде. Ми не знаємо планів ворога. Звісно, треба повертатися, відбудовувати країну, але коли буде безпечно», – каже Вікторія.
«Наприкінці квітня батьки дитини, яка навчається у нашій школі у Кракові, написали заяву, що хочуть забрати документи. Вони вирішили повернутися в Україну. Вчителі почали готувати табель, виставляти оцінки. Наступного ранку мати дитини подзвонила класному керівнику. Вона була у розпачі. Вона просила вчителів зупинити процес, бо в їхній будинок в Умані влучила ракета [обстріл стався вранці 28 квітня 2023 року. Загинули 23 людини, у тому числі шестеро дітей. Поранені 18 осіб – ред.]. Тоді ще не було відомо, чи вціліло щось, чи зруйновано цілий під’їзд, де вони жили. Але поки вирішили залишитися у Польщі», – розповідає Марина.
«Батьки, які виїхали, намагаються забезпечити тут своїм дітям безпечні умови. Ті, хто залишився, і їхні діти там навчаються, мабуть, прийняли таке рішення і якось з цим живуть», – каже Вікторія.
Польська версія статті була опублікована 23 червня 2023 року. На українську текст переклала Світлана Гусельнікова.