1 вересня 2022 року в Україні відзначають День знань. Це свято як для вчителів, так і для учнів, особливо тих, хто піде в перший і останній, одинадцятий клас. Цього року в охопленій війною країні не відбулося традиційних свят. В Україні, за даними Міністерства освіти і науки України, ракетними ударами та обстрілами повністю зруйновано 270 шкіл, частково зруйновано 2405 навчальних корпусів (станом на 1 вересня 2022 року).
Понад 640 тис Українські діти покинули країну. Вони розпочнуть (або вже розпочали) 2022/2023 навчальний рік у школах інших країн, онлайн у своїй українській школі або підуть до українських шкіл за кордоном. У Польщі їх декілька.
Українська школа дозволяє дітям після важких переживань уникнути додаткового стресу адаптації – там вони перебувають поруч із співвітчизниками, їм легше дружити, спілкуватися. Вони не втратять українську ідентичність і будуть виховані патріотично. Українська школа – кращий варіант для сімей, які мають намір повернутися на батьківщину.
Все як в Україні, але…
1 вересня розпочався навчальний рік у «Першій українській школі в Польщі», яку проводить Фундація «Незламна Україна» у трьох містах Польщі: Кракові, Варшаві та Вроцлаві. Школа працює з 21 березня 2022 року. У літньому семестрі навчалося 350 дітей. Цього навчального року до шкіл фундації підуть 1385 українських дітей, до самої краківської школи прийняли 550. Формально вони будуть учнями однієї з київських шкіл. Працювало 25 учителів, більшість з яких виїхали з України через війну. Ще є вакансії на кілька посад.
Святкування початку навчального року відбулося в одному з корпусів Науково-технічного університету AGH. Станіслава Сташича в Кракові. Приміщення, яке орендує «Незламна Україна» на вул. вул. Філіпа, майже готовий приймати учнів. Ремонт робили батьки та вчителі власними силами. Один із батьків, пан Віктор, для цього взяв відпустку з роботи.
Свято починається з того, що одинадцятикласник піднімає жовто-блакитний прапор. Учні 11 класу ведуть першокласників до аудиторії. Згодом «Незламні», як звертається режисер до дітей та гостей, встають, щоб виконати гімн України. Кожен учень отримує від ЮНІСЕФ, який фінансово підтримує школу, рюкзак зі шкільним приладдям та планшет з електронними версіями українських підручників. Діти дивляться відео про школу та вчителів. Також на екрані демонструються фотографії дітей, які були учасниками літнього табору, організованого фондом. Наприкінці всі разом танцюють.
Атмосфера дружня. Директор, впускаючи студентів до аудиторії, жартує з усіма, усміхнена і радісна. Деякі діти, батьки та вчителі прийшли у традиційних вишиванках, мають скромні букетики квітів, жовто-блакитні стрічки. Скрізь лунає українська мова. Атмосфера схожа на звичайну 1 вересня в Україні, але більше насичена позитивними емоціями та імпровізацією.
Пані Естелла Кірсанова, директор української школи в Кракові, прагне, щоб у школі, якою вона керує, був сучасний і демократичний підхід до дітей. Її бачення відрізняється від того, що відбувається в більшості шкіл України. Діти, які навчалися в краківській школі в літньому семестрі, а сьогодні прийшли в гості, обіймають директора, як свою маму, і кажуть новим учням, що вони, безсумнівно, почуватимуться в цій школі дуже добре. У розмові зі мною Кірсанова згадує, що діти в кінці табору плакали, бо не хотіли, щоб він закінчувався.
Пані Естелла працює вчителем 31 рік, 15 років координувала міжнародні освітні програми. Вона хотіла, щоб українські діти були відкритими, розумними, освіченими, бачили світ.
При підборі кадрів для неї було важливо, щоб педагоги були не тільки хорошими фахівцями, а й могли присвятити себе дітям. Вона та весь фонд вірять, що діти ー це майбутнє України, тому вчителі мають виховувати їх якнайкраще. Саме ці діти відбудовуватимуть Україну після війни.
Школа «Незламна Україна» — це не лише уроки та навчання; вчителі планують піти, відвідати та пограти разом. Завтра вони проведуть день у Jordan Park.
«Поводься так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Будьте однією сім’єю», – просить у коридорі вчителька 11-А, розмовляючи по колу з новими учнями. Їх 27.
Діти і батьки
Настя учениця 11 класу. Вона приїхала до Польщі наприкінці лютого із Сумської області. Каже, щойно випала нагода, одразу пішла в українську школу. «Мені тут подобається, тому що я можу наживо спілкуватися рідною мовою. Я не знаю польської і не збираюся її вчити. Для мене важливо закінчити школу, а онлайн-варіант не підходить», — каже він.
Однокласники Насті ー Софія з Маріуполя, Олег з Черкас, Катя з Києва – в польській школі найбільше боялися мовного бар’єру.
«Це 11 клас, я маю складати ЗНО (Зовнішнє незалежне оцінювання, еквівалент польської матури), я мав би складати іспити з польської мови в польській школі, мені було б вдвічі важче», – пояснює Софія, батько якої зник під час війни (вони знайшли один одного два місяці), пройшла російську фільтрацію і лише на початку літа їй вдалося виїхати з України.
Катя вважає, що хоча її однокласники й нові, але з ними легше спілкуватися, тому що вони теж з України. «Вчителі тут дуже круті, вони дійсно живуть своєю роботою і їм подобаються ми», – каже дівчина. Катя, коли в березні приїхала до Польщі, зовсім не розуміла польської. Через це, каже, була в депресії.
Про проблеми з адаптацією українських дітей у польських школах запитуємо у директора. Вона перераховує: мовний бар’єр, світоглядні відмінності польських і українських дітей, різницю у віці (часто українських дітей приймали в нижчий клас), різну систему навчання. «Цих проблем у нашій школі немає. Діти працюють за звичним графіком, спілкуються з підлітками рідною мовою ー українською. Водночас вони мають можливість вивчати польську мову», – каже пані Естелла.
Бажаючих багато, нажаль в українських школах не вистачає місць для всіх.
Серед учнів української школи в Кракові є діти, які відвідували польські школи. Їм не вдалося подолати труднощі адаптації ー вони відмовилися від подальшого навчання там. Особливо це стосується підлітків.