«Це була моя сім’я, моя родина». Наталія Ровицька — директорка «Першої української школи у Польщі» в місті Варшава. Пані Наталія з Маріуполя, приїхала у Варшаву наприкінці березня, після того, як 12 березня росіяни розбомбили 66-ту школу.
Ми так пишалися своєю школою…
У нас була дуже гарна школа. Ми мали традицію: випускники щороку у якості подарунка для школи садили зелені ялинки. І випускники цього року також посадили три ялинки.
І ось 12 березня до мене додому прийшли батьки й показали фотографії, що в 66-ту школу було пряме попадання бомби з літака. Вибух був дуже потужним — центральний вхід і центральний блок — повністю знищені. І ялинки понищені. Батьки говорили, що діти плакали, бо всі, хто живуть неподалік від школи, бачили, як це сталося.
Дні та ночі суцільних бомбардувань
З 24 лютого над Маріуполем активно літали літаки та бомбили інфраструктуру. Зазвичай, вдень. Удень розбомбили пологовий будинок, центральну пошту, будівлю технічного університету. Я живу якраз у центрі міста і всі ці будівлі знаходилися поруч. Хліба вже не можна було купити, з 27 лютого не працював жоден магазин. Не було води. Не було світла. Газу. Ми готували на вулиці. Для мене це зараз не так страшно.
9 березня пішов сніг. Багато снігу. Ми збирали його, сніг танув і завдяки цьому у нас була вода. Але коли почали бомбити вночі, і ці літаки літали повністю весь день і всю ніч, то вже неможливо було там знаходитися. Ми переховувалися в підвалі. Разом нас було 26 осіб. Серед них діти, — троє віком 3-6 років, і одна тримісячна дитина. Ми дуже хвилювалися, щоб у цієї мами було молоко, бо харчування для тримісячної крихітки уже було не дістати. Ми варили манну кашу, щоб мама їла і в неї було молоко для Даринки.
Після 15 чи 16 березня (точно вже не пам’ятаю дат, їх тоді не існувало) не було ніяких евакуаційних коридорів. Просто ніч суцільних бомбардувань. Вранці ми зрозуміли, що треба їхати з міста. Якраз біля нашого дому ще стояли якісь автомобілі, ми з людьми з сусідніх під’їздів в ті машини сіли, взяли з собою те, що було у нас в підвалах (подушки, ковдри, документи) та й поїхали під падаючими на голови снарядами та бомбами, які розривалися навкруги….
Щоб почути, що було далі, слухайте подкаст на сайті.
Подкаст записано українською мовою.
Опублікований на платформі Voice House 28.07.2022.
Інтерв’ю брала Євгенія Мотрич.