Історія №2
9 із 10: ціла купа братиків і сестричок з-під російського кордону знайшли прихисток в нашій школі
Внести пожертву можна через PayPal за QR-кодом
Більше способів для пожертв на нашому сайті
Усі зібрані кошти підуть на оренду шкіл та придбання навчальних посібників.
Знайомтеся: це Ілій! Він навчається в 8 класі нашої школи у Вроцлаві. А це — Софія. Матвій. Михайло. Авігея. Ірина і Анастасія. Шість братиків і сестричок Ілія, які теж навчаються в нашій школі. А ще — Стефанія та Олександра. Близнючки, яким по 5, але вони вже записані на зерувку в нашу школу. Лише маленька Таня не має стосунку до «Незламної» школи: їй чотири — занадто маленька.
…23 лютого десять цих братиків і сестричок востаннє прийдуть зі школи і розійдуться по своїх кімнатах після вечері. З наступного дня вже сидітимуть без світла вкупці. Стелитимуть при свічках — нехай на кухні, нехай на десятьох — аби разом. За тиждень вони замкнуть двері свого дому і поїдуть до Польщі. І це чудо, що бомба не влучить у їхній дім…
Селище Ілія за 30 кілометрів від Бєлгорода зруйноване. Сусідні будинки розбомблені. Люди, що лишилися, вже вісім місяців живуть тут без світла та газу. Це зона бойових дій, тому мережі зруйновані капітально.
Родина важко, та все ж дістається Вроцлава, де діти божеволіють в квартирі на 5 поверсі. Ні побігати, ні дров нарубати. ВСЕ ЧУЖЕ і зовсім не зрозуміле. Мама телефонує в Україну та дізнається, що їх школа так само не вціліла. Можливості проводити онлайн навчання немає. Особові справи дітей не збереглися.
Розгубленість. Безпорадність. Польська школа — ще б більше поглибила кризу дітей.
«Хай Господь благословить всіх, хто організовує українську школу в Польщі», — не втомлюється повторювати мама Ілія Ірина. — «Вчителі на своєму місці. Відчувається психологічна підтримка, яка надається дітям. Звичайно ми мріємо повернутися додому! Але поки це неможливо, ми вдячні всім, хто підтримує наших дітей, даючи їм можливість навчатися як вдома».
Щовечора Ілій, старші діти і навіть Тетянка моляться, щоб настав мир. Щоб Господь зберіг тих, хто лишається в Україні. І щоб це зло, яке вони побачили на власні очі, не пішло далі і нікого в житті більше не торкнулося.