Як український хлопчик став чемпіоном Польщі з фігурного катання

Інтерв’ю з мамою маленького фігуриста, який переміг у загальнопольському чемпіонаті серед молодших юніорів

«Мій Кирило почав займатися фігурним катанням з трьох років (зараз йому 14), а змагатися почав з шести. Брав участь у різних етапах України, вигравав призи на Чемпіонаті. Вже з восьми років він постійно перебував у п’ятірці, а згодом — і у трійці найкращих фігуристів-хлопчиків України» — розказує його мама, пані Наталія Копач.

На фото: Кирило, у віці 6, 8 та 15 років, на змаганнях в Україні

«Але потім трапилася війна… Ми втрьох, я сама і двоє дітей, жили в Києві, на лівому березі, війна наближалася і нам було дуже страшно. Десь через тиждень, після того, як перший шок та заціпеніння пройшли, — я вирішила евакуювати дітей в Польщу, в мене там колишня колежанка, вона наполегливо переконувала».

На той момент на околицях Києва вже точилися жорстокі бої, пряма варшавська траса М07 була недоступною для евакуації. Людям доводилося об’їжджати десятою дорогою. Іноді через віддалені обласні центри, такі як Дніпро, Вінниця, Тернопіль, тощо. За 4 дні дороги Наталії з дітьми вдалось дістатися до Познані.

За даними очільника міста Познань, в цьому місті з населенням у 551 тисячу жителів знаходиться понад 40-50 тисяч громадян України. Познань — в п’ятірці польських міст з найбільшою кількістю українських біженців. Місцеві жителі люб’язно прийняли гостей.

«Польська сім’я, яка надала нам притулок, перші два місяці не брала кошти за проживання взагалі, тільки з травня ми почали оплачувати хоча б комунальні. Власники планували продати цю квартиру торік, але вирішили прихистити нас. ”Відчуваємо, що маємо зробити такий свій вклад” — кажуть» — поділилися пані Наталя своїм враженням про гостинність містян.

Познань і перемога в Олімпіаді

Після того, як житло було знайдене, найважливішою задачею був пошук шкіл для дітей. Кирила слід було б віддати в спортивну школу чи принаймні влаштувати в якусь спортивну секцію по фігурному катанню, аби він втрачав фізичну форму.

«У Познані є чудовий спортивний ліцей Марчіна Гортата (Liceum Szkoła Mistrzostwa Sportowego Marcina Gortata), першого польського баскетболіста, який потрапив у НБА, місцеві ним дуже пишаються. У вересні Кирило вступив до 1 курсу цього ліцею. Ліцей підтримує спортсменів та влаштовує для них умови, які б сприяли і навчанню, і заняттям спортом. Так, для фігуристів ліцей орендує місцеву ковзанку та дає час на тренування. Також Кирила прийняли до місцевого клубу з фігурного катання на ковзанах Cascade, який, до речі, очолює українка. Вона надала можливість Кирилу виходити на всі тренування клубу. Це все дуже помогло моїй дитині повернутися до нормальності та відволіктися від війни» — ділиться Наталя.

Кирило займався дуже старанно. Щодня. Бав участь у відбіркових етапах. В жовтні випав шанс взяти участь у змаганнях від польської Асоціації фігурного катання — Diamentowy Spin 2022, а у лютому 2023 року — у XXIX Загальнонаціональній юнацькій олімпіаді із зимових видів спорту (XXIX Ogólnopolska Olimpiada Młodzieży w Sportach Zimowych або ООМ 2023).

І Кирило переміг!

Наразі він — №1 серед молодших юніорів у всій Польщі. Серед старших юніорів в Польщі чемпіон, до речі, теж українець 🙂

На фото зліва: перемога на Олімпіаді у Польщі, 2023. Справа: одна з попередніх перемог. Шлях до чемпіонства був довгим

«Не можемо купити ковзани»

«Ми дуууже раділи перемозі на олімпіаді! Це наш особистий Еверест. І нагадування про старий звичний плин життя, коли попереду тільки хороше. Але прийшла нова біда. Одного разу Кирило зняв взуття й шкарпетки після тренування, а там все у крові…»

У підлітків дуже швидко росте нога, до того ж збільшується вага тіла. У виборі ковзанів тепер вагому роль грає жорсткість. Якщо дітям купують ковзани з жорсткістю 60-70%, то для юнаків — 80-90%. Це тому, що задача ковзанів — міцно зафіксувати ногу й особливо надп’ятково-гомілковий суглоб, аби захистити від вивиху чи вивернення. Якщо вага спортсмена перевищує 50 кг, ковзани довго не витримують і ламаються.

«Під час переїзду я забрала Кирилові ковзани з собою, але ж він росте. Крім того, технічний арсенал уже дуже складний, він робить стрибки в три оберти. В таких умовах ковзанів вистачає від сили на сезон. Після “кривавого тренування” реабілітація тривала тиждень, тому серйозно поговоривши, ми домовилися, що навіть найменший дискомфорт терпіти не треба. Загалом, щороку мусимо купувати нові ковзани. Беремо “на виріст”, якщо розмір ноги 40, — купуємо 41-ий».

Нові ковзани — недешеві. Вартість коливається від 2000 злотих за самі “черевики” плюс 2000-3000 злотих за леза. 5000 злотих — це 43 тисячі гривень. Для матері-одиначки така сума виявилася непідйомною…

Сталося диво

За словами пані Наталії, вона з Кирилом дуже засмутились, що доведеться зробити паузу у заняттях спортом за відсутності ковзанів. Адже ними не забезпечує жодна школа. Ще будучи в Україні та виступаючи на міжнародних змаганнях, — всі витрати просто лягали на плечі батьків. Тільки для учасників якихось всесвітніх конкурсів та олімпіад — можна було розраховувати на компенсацію. Для українських спортсменів-біженців у Польщі таких компенсацій не передбачено зовсім…

Але одного дня Кирилу усміхнулася доля.

«Якось пізно вночі я гортала фейсбук», — ділиться Наталя, пригадуючи найменші деталі, — «І натрапила на обговорення подарунків, які отримували українські біженці у Познані на дітей. Зацікавилася, зайшла почитати, зареєструвалася і собі та й забула. Аж ось, десь за місяць, приходить мені електронний лист з темою «Приходьте забрати подарунок».

Під’їхала, дивлюся, а попід стелею висить незліченна кількість спортивних медалей! “Можемо додати вам до колекції” — жартую. Вони починають розпитувати що за медалі, який вид спорту, — в я в плач! Розревілася, що не можемо купити нові ковзани. А за пару днів сталося якесь диво — мені подзвонили з цього фонду і сказали, що оплатять і ковзани, і доставку з-за кордону, аби тільки хлопець займався та здобував нові перемоги.

За якийсь час ми ці ковзани отримали. Словами не описати наше щастя!»…